«всякий, кто призовет имя Господа, будет спасен…»
К Римлянам гл. 10 стих 13
Призови имя Господа, слышишь?
Встань сейчас и скажи: «Приди!
Мой Господь, в мою душу жизнью,
Ты во мне своим светом свети!
О, Иисус, ты прости мне это,
Что грешил пред твоим лицом.
И любви наполняться светом
Я хочу пред моим Отцом.
Ты приди в мое сердце, Боже!
Я взываю сейчас к тебе.
Я страдал и душой и кожей,
Прозябал в беспробудном грехе.
О, Господь, я служить тебе стану!
Помоги же сейчас, приди!
Для тебя жить я не перестану,
Внутри сердца теперь живи!
Дорогой мой Отец Небесный,
Вдохни Дух свой, Господь, в меня!
Не осязаем ты, не телесный,
Но готов я любить Тебя!»
Призови. Он услышит. Знаю.
В этот миг ты получишь свободу.
Так со мной было, я уверяю,
Также станешь пить чистую воду
Его Слова живого, вечного.
И в другом, поверь, выхода нет.
Нет иного, настоль безупречного
И настоль милосердного нет!
Призови имя Господа, слышишь?
Ни секунды не медли, верь.
Твоя жизнь обратиться Жизнью,
Свое сердце Ему доверь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
